Анкета
для батьків «Булінг
та його прояви в дитячому середовищі»
Шановні батьки!
Пропонуємо Вам анкету, щодо виявлення рівня знання батьків про булінг та його
прояви. Дякуємо за співпрацю.
1.Чи знаєте Ви, що
таке булінг?
а) так;
б) ні;
в) важко відповісти.
2. Чи вважаєте, Ви
актуальною проблему булінгу серед дітей?
а) так;
б) ні;
в) важко відповісти.
3. Що з перерахованого Ви можете віднести до булінгу?
а) побиття іншої людини;
б) моральне приниження іншої людини;
в) залякування іншої людини;
г) обмеження свободи
вибору іншої людини;
д) вимагання грошей від іншої людини.
е) інше
4. Хто на Вашу думку
найчастіше може бути буллером (ініціатор булінгу) ?
а) ровесник Вашої дитини;
б) ровесники (кілька дітей разом);
в) старші учні;
г) старші учні (кілька дітей разом);
д) члени родини;
ж) вчитель школи;
з) інше (хто саме).
5. Чи була Ваша дитина в ролі жертви, коли інші
знущалися над нею?
а) так
б)
ні
в) не знаю
6. До кого, на Вашу думку, Ваша дитина може звернутися по допомогу, щоб захиститися від
булінгу?
а) до друзів;
б) до батьків або інших родичів;
в) до вчителів;
г) до директора школи;
д) до шкільної медсестри;
е) до шкільного психолога або соціального педагога;
з) інше (до кого саме).
7. Що Ви можете зробити, щоб покращити стосунки між дітьми?
8.Чи
стикалися ви з кібербулінгом (образа в соціальних мережах)?
а) так
б) ні
в) не чув про таке
9. Як що
зустрічались з цим. У якому форматі це було?
А)поширення
брехні про когось
а розміщення фотографій, які компрометуюсь
когось, у соціальних мережах;
Б)надсилання
повідомлень або погроз, які ображають когось
В)
видання себе за когось іншого/іншу і надсилання
повідомлень іншим людям від його/її імені.
9.Чи
знаєте Ви, що в Україні діє закон, який захищає
дітей від булінгу?
Так
ні
10. Визначте до яких служб, в разі булінгу, можна звернутися ?
План заходів
"16 днів проти насильства"
ЗАТВЕРДЖУЮ:
Директорка
Берегометського ЗДО №2 «Росинка»
__________
Майя МАНДРИК
додаток
до наказу № 58 від 21.11.2025
План заходів
Берегометського ЗДО №2 «Росинка»
щодо проведення Всеукраїнської акції
«16 днів проти насильства»
|
Дата |
Назва заходу |
Відповідальний |
Примітка |
|
25.11.2025 |
Ознайомлення педагогічних працівників із Планом
заходів «16 днів проти насильства» |
Директор Майя МАНДРИК |
|
|
25.11.2025 |
Консультація для вихователів «Стоп насильству!» |
Практичний психолог, |
онлайн |
|
26.11.2025 |
Конкурс малюнків «Тато, мама, я - дружна сім’я» |
Вихователі усіх різновікових груп |
Робота вдома з батьками |
|
27.11.2025 |
Тематичне заняття «Ми щасливі діти» |
Вихователі усіх різновікових груп |
|
|
28.11.2025 |
Індивідуальна робота з дітьми «Що добре, а що
погано» |
Вихователі |
|
|
01.12.2025 |
Виготовлення колективних робіт «Дружна родина –
щаслива Україна» |
Вихователі усіх різновікових груп |
|
|
02.12.2025 |
Перегляд мультфільму «Насильство це не гра» |
Вихователі |
|
|
03.12.2025 |
Консультація
для батьків «Як говорити з маленькою дитиною
про СНІД» |
Вихователі |
Онлайн до всесвітнього
дня боротьби із СНІДОМ |
|
04.12.2025 |
Бесіда «Я знаю свої права…» |
Вихователі |
До Міжнародного дня боротьби з рабством |
|
05.12.2025 |
Тематичне заняття «Допоможу другу» |
Вихователі усіх вікових груп |
До Міжнародного дня людей з
обмеженими фізичними можливостями |
|
05.12.2025 |
Пам’ятка для батьків «Заохочення чи покарання дитини
в сім’ї» |
Вихователі |
|
|
05.12.2025 |
Перегляд відеоролика «Дітям про Конвенцію ООН про
права дитини» |
Всі педагогічні працівники |
|
|
06.12.2025 |
Конкурс малюнків з дітьми «Я та моя родина» |
Вихователі усіх вікових груп |
|
|
07.12.2025 |
Пам’ятка для батьків «Заохочення та покарання дитини
в сім’ї» |
Вихователі усіх вікових груп |
Робота з батьками |
|
08.12.2025 |
Перегляд відеоролика «Дітям про Конвенцію ООН про
права дитини» |
Директор |
|
|
09.12.2025 |
Круглий стіл «Насильство над дітьми» |
Директор |
Всі працівники |
|
|
|||
|
|
|
|
|
Круглий стіл «Протидія булінгу в дитячому колективі»
Кожним зверненням до дитини - словом, інтонацією, жестом, і навіть
мовчанням - ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї,
частіше - саме про неї. Від повторюваних знаків схвалення, любові та прийняття
у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я - хороший». А від
сигналів осуду, незадоволення, критики - відчуття «зі мною щось не так»,
«я-поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою
формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив
найближчого оточення відіграє вирішальну роль у становленні особистості
дитини.
З огляду на це колектив дошкільного закладу повинен систематично проводити
роботу щодо профілактики жорстокого поводження з дітьми.
Жорстоким поводженням з дітьми у дошкільному закладі можна вважати,
зокрема:
- підвищений тон, крик педагога;
- необґрунтовані та неадекватно занижені оцінки;
- сувору дисципліну, яка тримається на страхові;
- авторитаризм, вимоги без пояснень.
- фізичне насильство;
- нехтування інтересами та потребами дитини.
- неприйняття;
- погрози або терор;
- ігнорування психологічних потреб дитини;
- ізоляція;
- розбещення.
Педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати
їхні права, визнавати право кожної дитини бути іншою, сприймати її такою, якою
вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах
партнерства.
З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома,
адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім'ї. Тож гармонійна та
доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка.
Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне
здоров'я, вміння контактувати з людьми.
Діти, яких поважають, учаться поважати інших. Про яких турбуються - вчаться
виявляти турботу. Яких люблять такими, якими вони є, - вчаться бути терпимими
до інших. Так закладаються основи гуманних стосунків батьків і дітей. Тому
метою співпраці з родинами вихованців є допомогти батькам зрозуміти і прийняти
сучасні гуманістичні ідеї та переконання, які ґрунтуються на повазі до
особистості дитини. Адже батьки часто не розуміють, що їхні дії є жорстокими
щодо дитини і можуть призвести до непередбачуваних наслідків.
Деякі діти інколи жорстоко поводяться з однолітками. Це виявляється в
образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім виглядом, погрозах,
приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити
одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати
власну перевагу.
Для формування психологічної єдності з іншими дітьми, позитивного
спілкування, педагоги мають спрямували свої зусилля на розв'язання таких
завдань:
Організовуючи освітній процес, варто використовувати різні методи і
прийоми, що сприяють згуртуванню дитячого колективу. Це система педагогічних
впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні колективні творчі ігри,
ігрові заняття, спрямовані на створення позитивного емоційного настрою та атмосфери
безпеки у групі однолітків.
Формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків, керуватися твердженням, що
дитина це не шматок глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина -
особистість, яка здатна відчувати, переживати, сприймати, розмірковувати,
хотіти, і, спираючись на свій унікальний досвід, мати свою власну точку зору
та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації. Тож намагатися сформувати
у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинками,
дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та
слабших, допомогу товаришам тощо.
Жорстоке поводження з дітьми - це феномен, існування якого відоме з часу
появи історичних записів людства. Оскільки насилля - не лише соціальне явище,
воно пов'язане з природою людини.
На сьогодні не існує єдиного визначення терміну «жорстоке поводження з
дітьми». Проте більшість дослідників і практиків у розвинених країнах
користуються визначенням, запропонованим відомим американським психологом
італійського походження Джеймсом Гарбаріно: «Будь-яку дію або бездіяльність
стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замінюють, а також закладів або
суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психічний розвиток,
здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають
жорстоким поводженням з дітьми».
Основними формами жорстокого поводження з дітьми є:
Психологічне (емоційне) насильство є стрижнем усіх видів насильства і зневаги
стосовно дітей. Переважна більшість дослідників вважають, що психологічні
особливості жертв насильства спричинені не стільки фізичними травмами, скільки
насильством над особою.
Психологічне (емоційне) насильство може виражатися як грубим поводженням з
дитиною, так і нелюбов'ю, несхильністю до неї, які демонструються різними
способами. Якщо батьки постійно принижують, залякують та ображають дитину,
брутально поводяться з нею, створюють для неї стресові ситуації, якщо вони
рідко бувають задоволені дитиною, насміхаються над нею, то з упевненістю можна
говорити про психологічне насильство над дитиною. Також емоційним насильством
вважають відсутність емоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не
проявляють своєї любові до дитини, не підбадьорюють і не приймають її.
Враховуючи думки провідних фахівців у цій галузі, пропонується таке робоче
визначення психологічного насильства: «Психологічним (емоційним) насильством
є одноразова або хронічна психічна дія на дитину або її нехтування батьками чи
іншими дорослими, що призводить до порушення емоційного розвитку дитини, її
поведінки і здатності до соціалізації.»
Виокремлюють п'ять основних типів руйнівної поведінки значущих для дитини
дорослих, зокрема батьків, що заважають здоровому розвитку дитини, порушують
її віру у себе, сприяють появі різних емоційних проблем і неадекватної поведінки:
Сексуальне насильство або розбещення - це залучення дитини з її згоди
або без такої до сексуальних дій з дорослим (або з людиною, старшою за неї на
три й більше років) з метою отримання останнім сексуального задоволення або
вигоди.
Існує поширена думка, що особи, які вчиняють сексуальне насильство над
дітьми, страждають психічними захворюваннями, настільки їх дії поза межами
соціальних та етичних норм. Численні дослідження, переважно зарубіжних учених
та фахівців, свідчать, що хоча сексуальні насильники дітей частіше хворіють на
психічні захворювання, ніж інші люди, все ж таки переважно — це звичайні люди,
але з певними психологічними особливостями.
Сексуальне насильство впливає на фізичне та психічне здоров'я і розвиток
дитини, порушує процес її соціалізації. Травматичні наслідки насильницьких дій
можуть негативно впливати на особистісний розвиток дитини протягом тривалого
часу, інколи - все життя.
Фізичне насильство - це навмисне нанесення фізичних ушкоджень
(травм) дитині батьками (іншими особами), що спричиняють порушення фізичного
чи психічного здоров'я дитини і потребують медичного втручання, або позбавляють
життя.
Основними психологічними наслідками фізичного насильства є симптоми,
обумовлені стресом - напруженість, головний біль, психосоматичні розлади.
Дитина, яку ображають, стає замкнутою, тривожною. Оскільки вона не знає, коли
станеться наступний напад, дитина завжди насторожі, для неї характерна підвищена
збудливість, готовність до нападу, а також страх перед майбутнім випробуванням
болем. Щоб уникнути цього, дитина намагається не думати і не говорити про
травмуючи події, вона прагне витіснити всі думки і спогади про заподіяну їй
шкоду. На всі запитання, пов'язані з такими подіями, маленькі діти часто
відповідають «не знаю».
Відчуваючи гнів проти того, що з нею відбувається, дитина стає агресивною
щодо слабших - дітей чи тварин. Для дітей, що переживають фізичне насильство,
характерні нав'язливі думки, що з'являються ніби нізвідки, тому їм важко
зосередиться на грі або на занятті, вони неуважні, уникають спілкування з
однолітками, відстають у розвитку.
Нехтування інтересами та потребами дитини - це відсутність належного
забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, освіті,
медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об'єктивних
причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких.
Звичайно ж, усім батькам добре відоме значення повноцінного харчування,
належного догляду, надання своєчасної медичної допомоги для нормального
зростання і розвитку дитини. А от про значення емоційного спілкування для
розвитку дитини, особливо у перші роки життя, на жаль, знають не всі. Перший
рік життя дитина проводить з матір'ю, і порушення материнсько-дитячих
стосунків у цей період завдає непоправної шкоди не лише психічному, а й
фізичному розвитку дитини. Нехтування емоційними потребами дитини, відсутність
доброзичливого, ніжного спілкування з дитиною під час догляду, відсторонення
від проблем розвитку дитини тісно пов'язані з психологічним (емоційним)
насильством.
Усі форми жорстокого поводження пов'язані між собою та негативно впливають
на особистість дитини.
П'ять
шляхів до серця дитини:
Дотик - один із найважливіших проявів любові до дитини. У перші роки життя
дитині необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові,
цілували тощо. Тактильна ласка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівчаток.
Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння,
поцілунків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе
люблю».
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого
досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять
усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.
Час, присвячений спілкуванню з дитиною, - це ваш подарунок для
неї. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою».
Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками
привертають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як
би ви не були заклопотані, потрібно приділяти час не лише хатнім справам,
перегляду телепередач, іншим задоволенням,
Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини.
Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити
різними речами.
Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштовність подарунків не відображують
силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.
Допомога. Кожного дня діти звертаються до нас з різними запитаннями, проханнями
про допомогу. Завдання дорослих — почути запитання та відповісти на них,
вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і роблять це з
радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять
дитину, така допомога її не радує.
На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї.
Дуже важливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час,
подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛЯ
Постарайтеся пам'ятати про те, що:
дитина нічого не винна і нічим вам не зобов'язана;
у кожній конкретній несприятливій ситуації потрібно спробувати зрозуміти,
чого досягає дитина і чому вона це робить;
добивайтеся дотримання соціальних норм та правил з урахуванням стану та
інтересів дитини, на основі їх доцільності;
спілкуючись з дитиною, надаючи на неї виховний вплив,
пам'ятайте про кінцеву мету ваших дій;
нав'язування своїх правил та вимог проти волі дітей –
це насильство, навіть якщо ваші наміри доброзичливі;
заборони та суворі вимоги мають стосуватися не лише життя та здоров'я, а
також правил спілкування;
тиха, сором'язлива дитина також потребує вашої професійної допомоги, як і
запеклий забіяк;
благополучна соціальна ситуація розвитку – це найкращий спосіб передачі
дітям моральних і правил людського спілкування. Бесіди про моральність, не
підкріплені захистом дітей від психічного та фізичного насильства, - небезпечна
практика, неможливо виявляти доброзичливість вибірково – будьте доброзичливими
щодо інших членів вашого колективу;
підходите до своїх колег, як і до дітей, з оптимістичною гіпотезою, шукайте
те, що вас зближує.
«Золотий кодекс» педагога
Вчи, бо ти – педагог.
Не суди, бо ти не суддя.
Полюби своїх колег – усіх і всяких.
Стався до інших так – як бажаєш, щоб ставились
до тебе
Не чекай із трепетом подяки ні від кого.
Немає поганих дітей – є байдужі дорослі
Не порівнюйте дитину з іншими – вказуючи на її недоліки
Кожного разу коли хочеться комусь нагрубити – рахуйте до мільйона
Вищим проявом педагогічної успішності є усмішка на обличчях дітей
Дитина – особистість, стався до неї з повагою
Підтримуй та допомагай тим, хто цього потребує
ПРАВИЛА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ
Найголовніше у вихованні дітей – любов, терпіння та особистий приклад
Створіть у душі ідеал, високу мрію та прагніть до неї. Пам'ятайте, що
досконалості немає меж.
Зростайте професійно, будьте в курсі останніх досягнень педагогічної науки.
Будьте в рівновазі, стримуйте негативні емоції.
Виходьте з конфліктних ситуацій з гідністю та гумором.
Прощайте, співчуйте, співпереживайте, будьте великодушні та поблажливі.
Живіть легко, просто та радісно.
Навчайте, посміхаючись.
Усюди наводьте лад і затишок, створюючи оазис доброти, любові та краси в
душі, у сім'ї, на роботі.
Будьте доброю та чесною. Пам'ятайте, що добро завжди повернеться
багаторазово збільшеним.
Будьте завжди доброзичливими.
Шукайте вихід із конфлікту, а не винних.
Виховуючи дітей, прагніть:
Любити дитину такою, якою вона є
Поважати в кожній дитині особистість, виховуючи гідність та
відповідальність за себе та свої вчинки
Хвалити, заохочувати, підбадьорювати дитину, створюючи позитивну емоційну
атмосферу навколо неї
Вірити у можливості кожної дитини: у те добре, що закладено в ній, у
перспективи її розвитку, знаходити її сильні сторонни
Розкрити душу дитини перш, ніж її розум.Вчиняти так, щоб кожна дитина
відчула: можливості закладені у ній самій.
"Ти все можеш" - головна формула освіти.
Вчити дитину працелюбності, турботі про ближнього, повагу до інших людей,
виховувати бажання допомогти.
Помічати не недоліки дитини, а динаміку її розвитку.
Зробити батьків дитини своїми союзниками у справі виховання.
У дитячому садку не можна:
o кричати на дітей; карати дітей;
o дорікати дитині;
o читати нотації; принижувати дитину;
o приходити до дітей із поганим настроєм;
o виставляти вчинки дитини на всеогляд;
o поширювати конфіденційну інформацію (відомості про здоров'я,
психологічний стан, сімейні обставини);
o обговорювати з батьками поведінку на їхню дитину.
ПРОФЕСІЙНИЙ КОДЕКС ПЕДАГОГА
(значущі для педагога життєві та професійні правила)
Альтруїзм - умова успіху педагогічної діяльності, адже сенс роботи
вихователя – у безкорисливому служінні дітям.
Взаємодія педагогів-батьків забезпечує виховання здорових, розумних та
щасливих дітей.
Головне у професії педагога – любов до дітей, творчий підхід до вирішення
проблем.
Дорога у світ дитинства – доброта, дружелюбність та почуття обов'язку.
Єдність виховання та навчання – принцип роботи з дітьми.
Бажання роботи з дітьми повинно бути потребою душі вихователя.
Дбати про здоров'я дитини – значить виховувати фізичну, гігієнічну, душевну
та соціальну культуру.
Щирість у відносинах із дітьми – одна з головних умов у спілкуванні з ними.
Креативність допоможе кожному педагогу досягти успіху на професійному
шляху.
Люби свою професію, будь вірний їй завжди!
Минаючи всі перешкоди, досягай поставленої мети!
Педагогічний такт – важлива якість вихователя.
Розвиваюче предметне середовище – умова сучасного та повноцінного розвитку
дитини; створити її – завдання педагога та батьків.
Соромся працювати якось!
Творчість, терпіння, працьовитість – особистісні характеристики гарного
вихователя.
Усміхайся дітям, батькам, колегам.
Фантазія та творчість вихователя забезпечать високий рівень розвитку дітей.
Хочеш виховати дітей щасливими – будь щасливим сам.
Ціна вихователя дитсадка – вихованість його дітей.
Емпатія, здатність побачити проблему з позиції дитини завжди допоможе у
скрутній ситуації.
